Нове в лікуванні ангіни (тонзиліту) - Полісмед

Сучасна тактика лікування хронічного тонзиліту (ангіни) у дітей. Гострий тонзиліт (ангіна) - поширене захворювання ЛОР органів. При гострому тонзиліті уражаються головним чином піднебінні мигдалини. У просторіччі гострий тонзиліт (ангіну) називають ще й «гландами». Ангіною можна захворіти в будь-якому віці, однак, найвища захворюваність гострим тонзилітом відзначається у дітей 3-10 років, а також у дорослих у віці 30-40 років. Така особливість захворюваності гострим тонзилітом визначається віковими особливостями мигдаликів (та інших утворень лімфоїдної тканини глотки) у цих вікових груп. Гострий тонзиліт можна розглядати як окремий і обмежений випадок гострого фарингіту (запалення слизової оболонки глотки), так як практично завжди при гострому тонзиліті спостерігається більш і менш широке поширення запального процесу на тканини, що оточують мигдалини. Хронічний тонзиліт найчастіше є наслідком незалікованих гострого тонзиліту. При цьому ризик переходу хвороби з гострої форми в хронічну, вище у дітей страждають гіповітамінозом, а також у разі наявності у хворого інших хронічних хвороб. У дорослих, хронічний тонзиліт, найчастіше розвивається внаслідок багаторазових незалікованих ангін. Можливо і первинне виникнення хронічного тонзиліту, що означає, що з самого початку хвороба носить хронічний характер (первинний хронічний тонзиліт). Первинний хронічний тонзиліт часто є наслідком поширення інфекції на мигдалини з іншого вогнища запалення, розташованого в роті, глотці або в порожнині носа (карієс, хронічний фарингіт, отит, хронічний риніт та ін.). Перед розглядом сучасної тактики лікування тонзиліту (ангіни) нагадаємо, що дане захворювання є основним винуватцем таких важких алергічних і аутоімунних хвороб як ревматизм суглобів і клапанів серця, аутоімунний гломерулонефрит, важкі аутоімунні ураження мозку (хорея Гантігтона). При цьому ризик розвитку ускладнень тонзиліту безпосередньо залежить від адекватності лікування: чим гірше лікування тонзиліту, тим більша ймовірність розвитку ускладнень. Сучасна тактика лікування хронічного тонзиліту у дітей і дорослих Раніше оптимальним лікуванням гострого тонзиліту і хронічного тонзиліту вважалися антибіотики з групи пеніцилінів. У наш час, в лікуванні гострого тонзиліту (ангіни) як і раніше віддається перевага антибіотикам з групи пеніцилінів (див. Розділ «Лікування ангіни і фарингіту»), проте, у разі лікування рецидивів хронічного тонзиліту ситуація змінилася. Тепер неефективність лікування хронічного тонзиліту пенициллинами перевищує 30%. З чим пов'язана висока ймовірність невдалого лікування хронічного тонзиліту пенициллинами? Дані сучасних клінічних досліджень вказують на кілька основних причин невдалого лікування хронічного тонзиліт пеніцилінами, а саме: Складність програми лікування тонзиліту пенициллинами: курс лікування тонзиліту пенициллинами триває до 10 днів, при цьому приймати ліки потрібно 3-4 рази в день. Ситуацію ускладнює ще й те, що деякі препарати пеніцилінів випускаються у формі для ін'єкцій, що вимагає кваліфікованої медичної допомоги і ускладнює лікування вдома. Поява великої кількості мікробів нечутливих до пеніцилінів: такий феномен пояснюється «звиканням» мікробів до антибіотиків. Багато мікроби збудники тонзиліту (особливо хронічного тонзиліту) на даний момент навчилися виробляти фактори (ферменти) руйнують цей антибіотик. Поява «атипових» збудників тонзиліту: часто винуватцями загострення (рецидивів) хронічного тонзиліту є внутрішньоклітинні паразити Хламідії і Мікоплазми. Ці мікроби відрізняються від звичайних збудників тонзиліту (стрептокок, стафілокок) тим, що вони абсолютно нечутливі до антибіотиків з групи пеніцилінів. Крім загострення хронічного тонзиліту ці мікроби можуть викликати також пневмонію. Однією з ознак зараження дитини або дорослого хламідіями або мікоплазмами є тривалий сухий кашель і збільшення шийних лімфатичних вузлів. Як стало зрозуміло, лікування хронічного тонзиліту і його загострень за допомогою антибіотиків групи пеніциліну, часом може бути неефективним. Це стало причиною зміни колишньої тактики лікування хронічного тонзиліту у бік застосування інших видів антибіотиків. Необхідність відмовитися від лікування хронічного тонзиліту за допомогою препаратів пеніциліну, в деяких випадках, диктується ще й побічними реакціями, які виникають при використанні цих антибіотиків. Наприклад, часто спостерігаються алергічні реакції, тому лікування дітей з алергією, атопічний дерматит або бронхіальною астмою такими препаратами практично неможливо. Новим напрямком лікування хронічного тонзиліту і його загострень є застосування антибіотиків з групи макролідів (еритроміцин, Азитроміцин). Зокрема, в лікуванні хронічного тонзиліту та інших хвороб ЛОР органів у дітей і дорослих добре зарекомендував себе препарат Сумамед (Азитроміцин). Нижче розглянемо переваги лікування хронічного тонзиліту антибіотиками з групи макролідів: Антибіотики з групи макролідів демонструють високу ефективність у лікуванні хронічного і гострого тонзиліту, викликаного бактеріями резистентними (нечутливими) по відношенню до пеніцилінів; Антибіотики з групи макролідів здатні накопичуватися в лімфоїдної тканини, тобто у вогнищі запалення при хронічному тонзиліті, що в свою чергу визначає високу ефективність лікування невеликими дозами ліки; Антибіотики з групи макролідів активні щодо хламідій і мікоплазм - збудників атипових пневмоній і часто загострюються тонзилітів; Макроліди мають і деяким протигрибковим дією, що особливо корисно для попередження кандидозу (молочниці) порожнини рота, часто виникає після тривалого лікування іншими антибіотиками. Також потрібно відзначити імуномодулюючий ефект цих препаратів; Прийом макролідів не викликає серйозних побічних реакцій, навіть при використанні великих доз препаратів. Крім того, антибіотики з групи макролідів можуть застосовуватися для лікування хворих з алергічними реакціями на пеніцилін; Високий діапазон безпеки макролідів дозволяє, при необхідності, збільшувати дозу ліків до дози, необхідної для якісного лікування; На відміну від інших антибіотиків, антибіотики з групи можуть застосовуватися спільно з протигрибковими та антигістамінними препаратами, що дуже зручно в разі лікування дітей хворих кандидозом або алергією; У порівнянні з курсом лікування пеніциліном, який триває 10 днів, курс лікування азитроміцином триває всього 3-4 дні. Крім того, азитроміцин потрібно приймати всередину, що значно збільшує його практичність. Описані вище факти пов'язані з сучасним напрямком лікування хронічного тонзиліту, звичайно, не можуть розглядатися в якості прямих рекомендацій. Лікування антибіотиками - це серйозний крок і тому воно повинно проводитися тільки за рекомендацією лікаря і під його строгим контролем. Незважаючи на це, вважаємо важливим, те, що фахівці і батьки повинні орієнтуватися в нових і більш ефективні методи лікування, таких поширених дитячих хвороб як хронічний тонзиліт.